Евгений Ничипорук
Заместитель председателя Нововолынской городской ячейки
Всеукраинской общественной организации "Антифашистский комитет Украины"



Сегодня политическая карта мира пестрит государствами, большинство из которых сформировали этнические образования - так называемые нации. Нация в своей сути является организованным сообществом, объединенным по ряду характеристик. Среди них выделяют общий язык, культуру, иногда религию, и особенно, осознание того, что такое сообщество "одинаково" по этому же ряду выписанных учеными характеристик. Нации сформировали в начале Нового времени современные национальные государства, которые в тот период и практически к началу двадцатого века творили историю мира, - его политическую карту мира: рисовали, проводили прямые линии под обычную линейку, кроили, разделяли сферы влияний и интересов, в конечном итоге - инициировали процессы делимитации и демаркации, часто после выплат дежурных репараций. Что-то слишком сложно.

А простым осталось то, что основным ресурсом для государства-нации постоянно была территория. Этническое сообщество, которое имеет территорию, объединенное определенными социокультурными характеристиками, становится государством (нациогосударством). Однако ХІХ век показал миру иную дилемму - возникает новое государственное образование - Соединенные Штаты Америки - страна, образованная выходцами из разных уголков мира, которые в своей государстве-нации были или являются неустроенными, гонимыми по разным мотивам, раньше - по религиозным, сейчас - часто по политическим. Большая часть среди них - маргиналы. И сегодня это государство претендует на то, чтобы стать мировым хозяином. Хочет, чтобы под его скрипку - мирового продюсера-сутенера танцевали другие государства, а их талант будет предлагать на мировом рынке услуг сомнительного качества. Парадоксальным является не только ее председательство в ведущих международных организациях и структурах мира, которые несут человечеству мир и безопасность, милосердие и добро, но то, что она - в то же время спонсор наибольших военных конфликтов начала нового века, - должна стать единственной сверхдержавой, по словам ее известного теоретика, которая будет править весь двадцать первый век, а может и в дальнейшем. Она - кумир современной молодежи, которая просто вся нашпигована западными цивилизационными ценностями, развратом, а еще…ну, конечно, либерально-демократическими идеями, о которых кричит со всех углов, закоулков, улиц, бульваров, площадей городов больших и малых стран мира. Tout le monde любит ее, а кое-кто просто любит, а на майках юношей так и светится "I love NY"!!!!

Она - самое популярное место эмиграции: оказывает такую значительную социальную помощь иностранцам, часто из карманов обманутых долларовым обманом жителей ее государств-сателлитов, подхалимов и просто стратегических партнеров. А это же их деньги, только, наверное, в другой форме. Она стала государством, без родительского благословения которого на мировую шахматную доску не могут выйти новые государственные образования: интересно то, что она признала Косово, как независимое государство и своего партнера, партнера, где начала отмывать безумные деньги и злосчастные наркодоллары еще со времен боснийской кампании 90-х годов ХХ века, а Южную Осетию, Черногорию и тому подобное, которые, по тому же праву наций на самоопределение, относительным правилом домино мировой политики, достойные настоящего существования на политической карте, - нет!!! В конечном итоге, она - плавильный котел: хочешь стать безликим, хочешь стать гражданином мира этого, как сейчас модно говорить, космополитом, - езжай туда. Тебя ассимилируют - или добровольно, демократическими принципами, насильственно. Тебя никто не спросит, ты будешь торчать у подножия социальной пирамиды, но "гордо" будешь носить почетное звание американца - человека из государства без нации.

Я не националист, не поддерживаю и не пропагандирую их идей, я вынашиваю совсем другие политические убеждения и смеюсь над теми, кто стремится создать или установить большинство титульной нации. Само понятие смешно. Но наиболее смешным является стремление юношей выехать в страну, которую я именовал "она". Наша страна - наилучшая, нам нужна только власть, политическая сила, которая даст нам социальное равенство. Кто она - догадайтесь сами.

Перевод с украинского - РМУ



«Не гріє сонце на чужині»
Т. Шевченко

Сьогодні політична карта світу майорить державами, більшість із яких сформулювали етнічні утворення – так звані нації. Нація у своїй суті є організованою спільнотою, об’єднаною за рядом характеристик. Серед них виділяють спільну мову, культуру, іноді релігію, і особливо, усвідомлення того, що така спільнота «однакова» за цим же рядом виписаних вченими характеристик. Нації сформували на початку Нового часу сучасні національні держави, які у той період і практично до початку двадцятого століття творили історію світу – його політичну карту світу: малювали, проводили прямі лінії під звичайну лінійку, кроїли, розділяли сфери впливів та інтересів, зрештою – ініціювали процеси делімітації та демаркації, часто після виплат чергових репарацій… Щось занадто складно. А простим залишилося те, що основним ресурсом для держави-нації повсякчас була територія. Етнічна спільнота, яка має територію, об’єднана певними соціокультурними характеристиками, стає державою (націодержавою). Проте ХІХ століття показало світу іншу дилему – виникає нове державне утворення – Сполучені Штати Америки – країна, утворена вихідцями із різних куточків світу, які у своїй державі-нації були чи є невлаштованими, гонимими із різних мотивів, раніше – із релігійних, зараз – часто із політичних. Велика частина серед них – маргінали. І сьогодні ця держава претендує на те, щоб стати світовим господарем. Хоче, щоб під її скрипку – світового продюсера-сутенера танцювали інші держави, а їхній талант пропонуватиме на світовому ринку послуг сумнівної якості… Парадоксальним є не лише її головування у провідних міжнародних організаціях і структурах світу, які несуть у світ мир і безпеку, милосердя і добро, але те, що вона – в той же час спонсор найбільших військових конфліктів початку нового століття, - повинна стати єдиною наддержавою, за словами її відомого теоретика, яка буде правити увесь двадцять перший вік, а може і надалі. Вона – кумир сучасної молоді, яка просто вся нашпигована західними цивілізаційними цінностями, розпустою, а ще…ну, звичайно, ліберально-демократичними ідеями, про які кричить із усіх кутків, закутків, вулиць, бульварів, площ міст великих і малих країн світу. Tout le monde любить її, а дехто просто кохає, а на майках молодиків так і світиться «I love NY»!!!! Вона – найпопулярніше місце еміграції: надає таку значну соціальну допомогу іноземцям, часто із кишень обдурених доларовою оманою жителів її держав-сателітів, підлабузників і просто стратегічних партнерів. А це ж їхні гроші, тільки, напевно, в іншій формі. Вона стала державою, без батьківського благословення якої на світову шахову дошку не можуть вийти нові державні утворення: цікаво те, що вона визнала Косово, як незалежну державу і свого партнера, партнера, де почала відмивати шалені гроші та злощасні наркодолари ще з часів боснійської кампанії 90-х років ХХ століття, а Південну Осетію, Чорногорію тощо, які, за тим же правом націй на самовизначення, відносним правилом доміно світової політики, достойні справжнього існування на політичній карті, - ні!!! Зрештою, вона – плавильний котел: хочеш стати безликим, хочеш стати громадянином світу цього, як-то зараз модно казати, космополітом, - їдь туди. Тебе асимілюють – чи добровільно, за демократичними принципами, насильно… Тебе ніхто не запитає, ти будеш стирчати у підніжжя соціальної піраміди, але «гордо» носитимеш почесне звання американця – людини із держави без нації.

Я не націоналіст, не підтримую і не пропагую їхніх ідей, я виношую зовсім інші політичні переконання і сміюся над тими, хто прагне створити чи встановити більшість титульної нації. Саме поняття смішне. Але найбільш смішним є стремління молодиків виїхати до тої країни, яку я іменував «вона». Наша країна – найкраща, нам потрібна тільки влада, політична сила, яка дасть нам соціальну рівність. Хто вона – здогадайтеся самі.

Євгеній Ничипорук
Заступник голови Нововолинського міського осередку
Всеукраїнської громадської організації «Антифашистський комітет України»