Главная > Нам пишут > ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ? {T_LINK}

ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


15-06-2012, 17:29. Разместил: Редакция
Нещодавно мої друзі надіслали мені статтю відомого "професійного українця", "лавріята" (!) премії імені Василя Стуса, такого собі колишнього дисідента Василя Овсієнка під назвою "Варяги внутрішні і варяги зовнішні". В передмові пан Овсієнко просить зауважень до свого твору. До речі, кілька «зауважень» він уже одержав. Наприклад, Левко Лукьяненко: «Василю, молодець!!!! Вітаю, вітаю, вітаю! Чудова стаття і дуже потрібна!». Або Уляна Скальська: «Ваша стаття – дощова злива на чорну посуху! ... Робимо книжечку, щооб розповсюдити!». І так далі. (Мені здається, що у захваті будуть і І.Фаріон і О.Тягнибок). Стаття опублікована на численних сайтах в Інтернеті та в газетах, (поки що в «Інформаційному бюлетені» №21 (957) м.Кременчуг і «Українське слово» №23 (3483) м. Київ).

А як на мене, то тут і сказати нічого, крім: звичайнісінька, вже всім набридла зла балаканина завзятого, як зараз кажуть, "націка", для якого "Україна - понад усе!", і нічого вищого в світі не існує. (Так і напрошується: "Dtutchland, deutchland uber alles!"). Це відвертий випад проти росіян, з їх "собачою" мовою, але не тільки. Та він і сам зізнається: "Хай мене після цієї статті обзивають націоналістом, шовіністом, расистом, нехай звинувачують у розпалі міжнаціональної ворожнечі - я звик!". Не варто було б і звертати увагу. Але, все ж, на мій погляд, дещо сказати треба.

Перед тим, як висловитись по суті статті, мені здається необхідно сказати декілька слів хто я такий, щоб пан Овсієнко не заморочувався також і щодо моєї національності, (щось на зразок: "Якийсь москаль, перевертень, або "жид" українофобствує"). Як зараз кажуть, я - "етнічний українець" з невеликим домішком польської крові, (далекі предки по батькові були з поляків, але через помішані шлюби давно стали українцями). Народився, зростав і вчився в українській школі в невеликому українському селі на Донеччині, де жили люди і інших національностей, але всі були однаково українцями. Якось недалеко від нашого села знайшли родовище доломіту - цінної присадки для металургійної промисловості - і там почалося його видобування, збагачення і транспортування на всі металургійні підприємства України, СРСР і навіть за його межі. Як це було в ті часи на допомогу українцям приїхало багато інженерів, майстрів і робітників з Росії. Звісно з дітьми, тож в робітничому селищі з*явились російські школи. Тоді, на початку, між нами, дітлахами-українцями з села і дітьми-росіянами з робітничого селища частенько виникали запеклі свари з бійками.

Здавалося б, кому, як не мені, українцю та ще й з польською домішкою, зненавидіти росіян, що нас дещо зневажали, як селюків, і з якими ми билися до крові?!

Треба зізнатися, спочатку так і було. Однак, минав час, ми дорослішали. У робітничому селищі відкривалися і українські школи. Наші там вчилися з вивчанням російської мови, росіяни в своїх школах вчили українську. (Я вже не кажу, яке це духовне багатство однаково володіти російською і українською мовами, розуміти не тільки зміст, а й дух тієї і другої культурі, мистецтва – це окрема розмова). Там, крім того, був побудований величезний палац культури і спорту, в гуртки і секції котрого нас охоче приймали. Ми "хохли" і "кацапи" разом в них займалися, разом виступали на районних і обласних змаганнях. І якось непомітно, десь до десятого класу від ворожнечі між нами не залишилося й сліду.

Після закінчення школи ми розійшлися хто куди, хто там залишився, на підприємстві, хто в колгоспі, хто поступив у ВУЗ. До речі - по всьому СРСР, незалежно від національності. Я теж, як і багато моїх друзів, поступив в ВУЗ, в російський. І потім, скільки не довелося жити і працювати в Росії, я ніколи і ніде не відчував ніякого, бодай мізерного тиску з боку росіян за національною ознакою. Стосовно не тільки мене, українця, але й інших, як зараз кажуть, нацменшинств.

Те ж саме відбувалося і у нас в Україні. В моїх рідних краях ніхто з моїх земляків росіян за "варягів", як тепер пани Василь Овсієнко, Левко Лукьяненко і багато інших дуже "свідомих", не тримав. Робота, професія, спільні інтереси дуже швидко об*єднують людей і вони забувають хто якої національності. Згодом моє рідне село і те робітниче селище об*єднались в одному дуже гарному, затишному і зеленому містечку Докучаєвськ. І вже ніхто не згадує хто там був хто. Ми всі - НАРОД УКРАЇНИ, фактично український народ, а не якийсь абсолютно чистий по крові УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД, ("нАрід", як кажуть галичани), як на тому наполягають Василь Овсієнко з "свідомими". Я не виключаю, що десь в Галичині, чи ще десь, залишилися абсолютно «чисті» українці, які не сприймають нікого другого, а у нас, та я впевнений, що на абсолютно більшій частині України, було саме так. (Знайдіть мені в Україні того, хто не розуміє російську мову і навпаки. Хіба що екс-міністр зовнішніх справ Огризко).

Овсієнко пише, що був щасливий лише на протязі п*яти років правління Ющенка. Як кажуть люди: "Оце тобі щастя! Хай йому трясця!" Ви подивіться - промисловість провалилася, народ зубожів, в суспільстві піднялась руйнівна ворожнеча, - а він щасливий! Його друг Петро Винничук був вимушений їхати на заробітки в Москву, а пан Овсієнко щасливий! "Друг повернувся з Москви в домовині" - трагічно віщає Овсієнко, мовляв, ось як воно робити у тих "москалів". Далі він водночас визнає, що у того трапився серцевий напад. Таке могло скоїтися де завгодно, в тому числі в Києві. Але ж пану Василю то не цікаво, головне - аби позлословити на адресу клятих "москалів-варягів". Йому і на думку не спадає, що якби не було тої ганебної ющенковської п*ятирічки, то може й не довелося б Петрові нікуди їхати на заробітки, і жив би його друг з Божою допомогою і далі.

Перелічуючи всіх неприйнятних для нього за національним походженням, і перед усім росіян, у складі уряду України, (президента Януковича, Льовчкіна, Азарова, Могильова та інших, - доречі, за докладну інформацію про них та їх родичів, якщо він, звичайно, не бреше, я дуже йому вдячний), прискіпливо розглядаючи їх походження та національність, Овсієнко з гнівним пафосом вигукує: "Це не український уряд!". Справа доходить до смішного, він каже: "Голова національного банку Сергій Генадійович Арбузов - росіянин, "донєцкий", то якої національності в нас банк?!" (Ще б сказав: "Обама - негр, то які тоді за кольором Сполучені Штати?). Цей горе-патріот хоча б поцікавився, скільки українців у складі російських, (і інших країн), владних структур, в тому числі і в банках. Наприклад, хто до недавніх часів, поки не вийшов на пенсію, був головою нацбанку Росії...

Мій товариш по школі Валентин Сидоренко, (потім військовий лікар), оженився на гарній дівчині-єврейці, двоєрідний брат Володя - на вродливій веселій гречанці, я взяв росіянку, (яка втім більшу частину життя прожила на Україні і любить її ніяк не менше за нас). То ж хто тепер наші діти і онуки? Люди другого-третього гатунку, яким овсієнками буде заборонено займати в Україні будь-які керівні посади? А що буде дозволено? Ні, пане Овсієнко, НАРОД УКРАЇНИ не дозволить вам ділити нас по расовій чи національній ознаці. Ми всі разом побудуємо сильну, заможну УКРАЇНУ, в якій не соромно буде жити нікому із нас, УКРАЇНЦІВ. А якщо вас "свідомих" це не влаштовує, відокремлюйтесь, очищайтесь від інородців, будуйте свою чистокровну, якусь особливу, наприклад, Західну Україну. Тим паче, що інструкції, як це зробити є: дивіться документи Бандери, УПА, УНА-УНСО а ще краще - "Майн кампф". Якщо, звичайно, будь який народ, з галичанами включно, таке вам дозволить.

А про те, що: "Залишилось лише ввести "другу державну мову" і Україна буде розтоптана остаточно" навіть і сказати нічого... Це ж як треба недооцінювати свою рідну мову! Залишається тільки побажати, щоб наша рідна ненька Україна була "розтоптана" таким же чином, як, наприклад, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Швейцарія, Канада та інші країни, де налічується від двох до чотирьох державних мов. Цікаво, що "націкам" твердять про те на кожному розі, а їм як об стінку горох. Яке неприглядне націко-невігластво!



Ото ж, хто є в Україні варяги, треба ще подивитись. Я здавна прошу, аби хтось мені розтлумачив звідки взявся цей печерний націоналізм у галичан і інших "свідомих" українців стосовно всіх других націй, особливо до росіян. Ну ніяк не второпаю цю аномалію - хто їх тільки не утискав, і поляки, і німці, і австрійці, і мадьяри, причому куди сильніше, ніж росіяни навіть у сталінські часи, коли однаково страждали усі народи від репресій, а вони за своє: "Москалів - на ножі!" Так ніхто мені і не відповів.

12.06.2012р.

ХРАПТОВИЧ Альберт Иванович, капітан 1 рангу у відставці.

ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ...


Дежавю від пана Овсієнко

Десь за тиждень принесла мені електронна пошта статтю пана Василя Овсієнко «Варяги внутрішні і варяги зовнішні». Прочитав цю статтю і з’явилося в мене почуття, що вже це я читав. Дежавю та й годі! Нарешті згадав – років з два по тому, пан Василь надіслав для публікації в інтернет - часописі «просто Правда» свій твір «Не буде з хама пана». Так от, ці «Варяги…» є пряма калька з тієї, по «хама». Навіть з великими повторами тексту. Там є і про «проффесора», і про тих, хто не вміє написати своє прізвище, і про «парня из Калуги», навіть: «ум слабоват и здровье не позволяет» г-жи Простаковой – це теж з тієї статті. Про щастя з Ющенком там теж є: «Дуже не вистачає нам серед політиків світлих позитивних особистостей. Наразі я знаю одну таку світлу позитивну особистість, яку нема потреби розхвалювати чи, як тепер кажуть, створювати їй імідж. Це Віктор Ющенко. Це природний українець і правдивий християнин. Цей чоловік по своєму народові не потопчеться. Бо це його народ. Україна для нього – це не бізнес, це від серця». Кажучи «мовою окупантів» - да, уж! Тут і коментувати нічого. Тоді твір пана Овсієнко визвав чималу дискусію в часописі. Приймав участь в ній і я. У репліці «Таміфлю» для «національно свідомих» я писав тоді (якщо такий маститий публіцист, як В.Овсієнко дозволяє собі цитувати самого себе, то такому пересічному дописувачу, як автор цих рядків читач, мабуть, це пробачить) : «Еще перед Великой Отечественной войной В.В Шульгин в работе «Украинствующие и мы» писал об «украинствующих» трех категорий: 1. Честные, но не знающие. Это те, которых обманывают; 2.Знающие, но бесчестные; призвание сих обманывать «младшего брата»; 3. Знающие и честные. Это маниаки раскола; они обманывают самих себя. Автор, очевидно, относится к третьей категории. Свои убеждения он пронес через всю свою непростую жизнь. Эти убеждения сформировались и укрепились под влиянием «стариков - бандеровцев, вроде Кончаковского» (М.Хейфец «Украинские силуэты»). Уважать это, наверное, можно, но согласиться нельзя. Тем более что, как публицист, В.Овсиенко действительно талантлив, и его пламенное слово может изуродовать расизмом не одну неокрепшую душу молодого гражданина страны».

Десь «измельчал» пан Василь за ці два – три роки. Опустився він до хизування своїм почуттям гумору відносно прізвищ своїх недругів: Пахло – Азаров – хАзаров, Тігіпко –від «тигипнути, вдарить чимось по голові», Льовочкин- карикатурне, і т.і.

Я, мабуть, і не став би писати відгук на «Варягів…», якби не заглянув на сайти «Майдан», «Український погляд» де ця стаття виставлена. Почитав коментарі – боже, куди ж завів молодих (один назвав свій вік - 1980 року народження) коментаторів опус пана Овсієнка! «Шановний друже Василь! написали непогану статтю. Там молодь про це вже давно знає... Ви б краще оповіли про "тонке" жидівське питання про панування Хабада в Україні про створення 3-ї Хозарії. Тільки Ходос близько 20 років розкриває нам очі про єврейський фашизм про "тиху" окупацію колиски світової цивілізації. Біла раса знищується... А все почалось зі знищення 5 графи "національність" з пашпортів і головне неспроможності нас патріотів провести "Нюренберг-2". Ми самі винні що випустили джина... Треба вести боротьбу не з наслідками а з головним злом нашої рідної держави - трусливістю продажністю бездуховністю!» Це такий собі Bury. Повіяло повітрям 1941-го.

«Ще перераховувати міністрів та високопосадовців – неукраїнців на -ов та -єв – окупантів та нащадків російських окупантів?», питає пан Василь. Оскільки переконати його, та його прибічників у тому, що це расизм, заклик до руйнування Конституції України, сперечатись з ними вважаю недоцільним. Далі я звертаюсь до молодих читачів, яких цей пан намагається зашорити свідомою морокою. Пан Овсієнко наголошує, що «не український уряд» – це фізичні, або духовні нащадки тих, хто творив голодомор, та нищив українців. А хто ж духовні та фізичні предки всіх цих панів овсієнків, тягнибоків, фаріонів, та інших?

Менш 10-ти днів відділяють нас від скорботної дати – 22 червня 1941 року почалась Велика Вітчизняна війна. Подивіться ці фото, світлинами їх назвати не наважуюся.

ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


Це кінець червня – почало липня 1941 року. Львів. Львівські євреї миють своїм одягом та власними язиками площу. Навкруги європейські одягнені, так би мовити, люди. На обличчях посмішки – їм весело. Зверніть увагу на гарно одягнену пані у білому светрі – їй так весело, що вона регоче. Ліворуч стоїть жіночка у білому фартусі. Вона зацікавлено дивиться, на людей, над якими знущаються. Ви бачите тут хоча б одного німця? Чоловіки в піджачних парах, один навіть в краватці, наглядають, щоб євреї цю «роботу» робили сумлінно. Чи не впізнали серед цього люду своїх дідусів та бабусь, панове борці «за чистоту расы»?

ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


А ось цей юний негідник з палицею у руці – чи не будучий батько когось з вас, панове, які виборюють своє право на виключність?

ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


Це теж Львів. Мер Львова вручає хліб-сіль Гансу Франку, який прибув у місто для «окончательного решения еврейского , да и украинского вопроса». Поруч з мером дві красуні з квітами. Чи то не ваші будучі бабусі, панове виборювачі «європейської держави»?

ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


А ось ці чарівні дівчатка з прапорцями, чи на ваші старші сестри, а може й будучі матусі?

Я б, мабуть, не реагував на «Варягів..» пана Овсієнко, та не показував всього цього, якби він не пропагував відродження моєї Держави по лекалам того 41-го року. Якби він не випихував оцих «героїв визвольних змагань» в Герої України.

ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


Гасло «Україна для українців», заклик до люстрації по етнічній, чи ідеологічній ознаці, реальне пропагування виключності українців, як єдиного етносу, який опікується долею України, підміна вимог сумлінності та чесності для урядовців, вимогами «чистоти крові» - таким є зміст творчості пана Василя. Не віднімеш – цю роботу він робить талановито, емоційно, наполегливо. Та наслідки такої кипучої роботи пана Овсієнко – ось вони:

ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


Це пам’ятник львівським професорам, яких вбили фашисти. Таким цей пам’ятник був 9 – 10 травня 2009 року

Страшне багаття розпалюєте Ви, пане Василю Овсієнко!

Молюся, пишу та дію, щоб це багаття не спалило а ні Вас, а ні Державу Україну.

Геннадій Меднік



Хай живе ГАД пана Василя Овсієнка?


Мені вкрай важко щось додати до роздумового і, по-флотськи відкритого, монологу підводника-тихоокеанця… Та ще й така кепська обставина засмучує – як сприйме мої зауваження шановний пан Василь Овсієнко?... Справа у тому, що я, за його свідомітськими товарознавськими вимірами, - людина 3-го ґатунку, бо мої стародавні предки – не з якоїсь там укро-орійської Тарасівки або - угро-фіно-москальської Івановки, а з паганської Ізраїловки…Але ж, ризикну… Спробую: мо’ мій співбрат по політрепресії не долучить мене до свідомітської АНАФЕМИ…

По-перше, стосовно державних мов в Україні на тлі інших країн…У ПАР( Південно – Африканській Республіці) аж …11(!!!) державних мов, і серед цього незбагненого для пана Василя мовного розмаїття – «африкаанс», мова бурів, колишніх колонізаторів/окупантів…Якщо дивитись на це південноафриканське непотребство очима Ющенка/Тягнибока, тут простежується асоціативна паралель: бури//москалі… А як вам, “любі друзі», піденноосетинське непотребство? У цій «кишеньковій прокремлівській республіці»…три держмови – південноосетинська, російська і …грузинська/«окупантська»… А у «націоналістичному, сіоністському, жидомасонському, расистському, агресивному» Ізраїлі –дві(!) державні мови – іврит і …арабська…

По-друге, ось пан Василь обурюються тим, що в Україні забагато високо- посадовців, які ведуть свій родовід не з укрів-оріїв. Тут тобі і «парень из Калуги Николай Азаров» і сам утримувач булави Богдана, Янукович, у жилах якого аж дві недержавні крові- з під ляхів і москалів…А ось дурники французи не обурились призначенням на посаду прем’єр-міністра Пьера Береговуа (етнічного українця Петра Берегового)… Недоумкувата англійська королева Єлазавета ІІ призначила на посаду генерала-губернатора Канади етнічного українця Рамона(Романа) Гнатишина… Телепні, національнонесвідомі янки( в народі – амерікоси) не повстали проти Презідента, коли той призначив на посаду Начальника штабу ВМС США адмірала, етнічного українця Джеремі( Ярему)Бурду… Але найдурніші ,в сенсі національної свідомості, – це «кляті москалі»…Вони не обурювалися по-овсієнківськи ,коли до керівництва Радянської імперіі ставали вихідці з її колоній - Грузіїї і України: Джугашвілі, Берія,Орджонікідзе, Георгадзе, Шеварднадзе, Хрущов, Брежнєв, Подгорний, Семічастний,Кірієнко, Шумейко, Шахрай, Сасковець, Христенко, Матвієнко, Оніщенко, Мутко… А про генералітет-маршалітет і мови нема… Наведу такий прикольний епізод…Горбачов питає у етнічного українця маршала Гречка: «А у нас есть генералы-неукраинцы?»…Маліновський, Москаленко. Штеменко. Рыбалко, Кожедуб… Навіщо далеко заглядати? У нас в Александрії стоить пам’ятник «окупанту», двічі Герою Радянського Союзу маршалу бронетанкових військ Кошевому…І ще, амерікоси вчудили: одностайно схвалили призначення на посаду Глави комітету начальників штабів ЗС США етнічного грузина Джона Шалікашвілі…Нема на ціх безглуздих амерікосів наймудрішого свідоміта пана Василя Овсієнка…

По-третє, маю розтлумачити колезі Альберту, «звідки взявся цей печерний націоналізм у галичан?». Так, дійсно, у Галичині «наразі» панує таке собі печерне націоналістичне тягнизбочення. Чому ж воно сталося? На мою думку, ось чому. Галичани, і ,перед усім, амбітна еліта та підбурені елітою «пересічні» розчарувалися у здатності «комуняків», а потім і «поміркованих націонал-демократів» помаранчевої налаштованості, уособлених Ющенком, змінити ЇХ життя на краще і тут, "як чорт з табакерки»" , (чи треба, як "лавріяти," казати - із тютюнерки?) вистрибує новітній галичанський ерзац-месія пан Олег Тягнибок, який збуджує пафосом єфрейтора Шикльгрубера пластичний галичанський натовп своєю «нагорною антижидомоскльською проповіддю»( на горі Яворина)…А чому серед галичан така зоологічна ненависть до росіян? Це дійсно важко пояснити. Але, головне тут, на мій погляд, те, що не всі галичани - тягнизбоченці-русофоби. Тому я певен, не за горами той час, коли цей тягнибоко-фаріонівський психоз буде забуто, як страшнИй сон. Хіба таке ж саме гітлерозбочення не панувало у Німеччині на початку 30-их минулого століття?! А де воно зараз? Ви-па-ри-ло-ся!. "Як роса на сонці! "Так саме і оце галичанське запомарочення випариться. А ящо ж мій оптимізм є примарний, і ця печернаонаціоналістична хвороба така, що не лікується, тоді лишається єдиний вихід – розлучення по чехословацьки. Ось ТОДІ, в уряді ГАД ( Галичанської Антимоскальскої Держави) пану Василеві Овсієнку міністерський портфель – забезпечено!

Головний редактор Інтернет-журнала «просто ПРАВДА», член НСЖУ Вілен Очаківський.

ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ...


Все, що МИ чинимо, то є НЕДОБРЕ, а те, що ВОНИ((Ющенки, Овсієнки,Тягнибоки, Фаріони, Михальчишини) чинять, то є ДОБРЕ... Ну як на Вас,колtеги оця шароварно-сально-варенична логіка пана Василя? Отакі ВОНИ усі, націки-фанатики,"стражи "оранжевой" революции"(подстать - исламской). Чума, она и есть чума - что "зелёная"(с полумесяцем), что "оранжевая" (с заТАКанной подковой). Они привыкли играть в одни ворота, обфекаливая(лайнуючи) усіх інакодумців. А коли ті інакодумці дають їМ належну вІдсІч, ВОНИ негайно ТАКУ гру припиняють, бо ДІАЛОГ - то не ЇХ гра


-------- Пересылаемое сообщение --------
От кого: Овс??нко
Кому: Вилен Очаковский
Дата: Fri, 15 Jun 2012 15:06:44 +0400
Тема: Letter



Пане Очаківський,
недобре Ви чините, а Ваші дописувачі особливо, приписуючи мені висловлювання і погляди, яких нема ні в статті "Варяги внутрішні і варяги зовнішні", ні в інших моїх статтях і книжках. Це Ваші фантазії, які в совєцькі часи називалися "клеветнические измышления, порочащие...". Ваша лексика - вульгарна і образлива як щодо мене, так і щодо тих, кого Ви захищаєте від мене. Вона характеризує самих авторів. Я такою лексикою не послуговуюсь. Дискутувати на цьому рівні - марна справа. Це як у Гоголя:
- С вами, Иван Иванович, можно говорить, разве что гороху наевшись.
- А ви, Иван Никифорович, просто гусь.

Прошу не турбувати мене більше.
В.Овсієнко. 15.06. 2012. 15:06.

Вернуться назад