Всеукраинская газета
"Русский Мир. Украина".
Электронная версия. В Сети с 2009 г.
 
Поиск по сайту
 
Панель управления
  •      
       
    пїЅ   Русский мир. Украина » Нам пишут » ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?  
     
    ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?
    Раздел: Нам пишут
     
    Нещодавно мої друзі надіслали мені статтю відомого "професійного українця", "лавріята" (!) премії імені Василя Стуса, такого собі колишнього дисідента Василя Овсієнка під назвою "Варяги внутрішні і варяги зовнішні". В передмові пан Овсієнко просить зауважень до свого твору. До речі, кілька «зауважень» він уже одержав. Наприклад, Левко Лукьяненко: «Василю, молодець!!!! Вітаю, вітаю, вітаю! Чудова стаття і дуже потрібна!». Або Уляна Скальська: «Ваша стаття – дощова злива на чорну посуху! ... Робимо книжечку, щооб розповсюдити!». І так далі. (Мені здається, що у захваті будуть і І.Фаріон і О.Тягнибок). Стаття опублікована на численних сайтах в Інтернеті та в газетах, (поки що в «Інформаційному бюлетені» №21 (957) м.Кременчуг і «Українське слово» №23 (3483) м. Київ).

    А як на мене, то тут і сказати нічого, крім: звичайнісінька, вже всім набридла зла балаканина завзятого, як зараз кажуть, "націка", для якого "Україна - понад усе!", і нічого вищого в світі не існує. (Так і напрошується: "Dtutchland, deutchland uber alles!"). Це відвертий випад проти росіян, з їх "собачою" мовою, але не тільки. Та він і сам зізнається: "Хай мене після цієї статті обзивають націоналістом, шовіністом, расистом, нехай звинувачують у розпалі міжнаціональної ворожнечі - я звик!". Не варто було б і звертати увагу. Але, все ж, на мій погляд, дещо сказати треба.

    Перед тим, як висловитись по суті статті, мені здається необхідно сказати декілька слів хто я такий, щоб пан Овсієнко не заморочувався також і щодо моєї національності, (щось на зразок: "Якийсь москаль, перевертень, або "жид" українофобствує"). Як зараз кажуть, я - "етнічний українець" з невеликим домішком польської крові, (далекі предки по батькові були з поляків, але через помішані шлюби давно стали українцями). Народився, зростав і вчився в українській школі в невеликому українському селі на Донеччині, де жили люди і інших національностей, але всі були однаково українцями. Якось недалеко від нашого села знайшли родовище доломіту - цінної присадки для металургійної промисловості - і там почалося його видобування, збагачення і транспортування на всі металургійні підприємства України, СРСР і навіть за його межі. Як це було в ті часи на допомогу українцям приїхало багато інженерів, майстрів і робітників з Росії. Звісно з дітьми, тож в робітничому селищі з*явились російські школи. Тоді, на початку, між нами, дітлахами-українцями з села і дітьми-росіянами з робітничого селища частенько виникали запеклі свари з бійками.

    Здавалося б, кому, як не мені, українцю та ще й з польською домішкою, зненавидіти росіян, що нас дещо зневажали, як селюків, і з якими ми билися до крові?!

    Треба зізнатися, спочатку так і було. Однак, минав час, ми дорослішали. У робітничому селищі відкривалися і українські школи. Наші там вчилися з вивчанням російської мови, росіяни в своїх школах вчили українську. (Я вже не кажу, яке це духовне багатство однаково володіти російською і українською мовами, розуміти не тільки зміст, а й дух тієї і другої культурі, мистецтва – це окрема розмова). Там, крім того, був побудований величезний палац культури і спорту, в гуртки і секції котрого нас охоче приймали. Ми "хохли" і "кацапи" разом в них займалися, разом виступали на районних і обласних змаганнях. І якось непомітно, десь до десятого класу від ворожнечі між нами не залишилося й сліду.

    Після закінчення школи ми розійшлися хто куди, хто там залишився, на підприємстві, хто в колгоспі, хто поступив у ВУЗ. До речі - по всьому СРСР, незалежно від національності. Я теж, як і багато моїх друзів, поступив в ВУЗ, в російський. І потім, скільки не довелося жити і працювати в Росії, я ніколи і ніде не відчував ніякого, бодай мізерного тиску з боку росіян за національною ознакою. Стосовно не тільки мене, українця, але й інших, як зараз кажуть, нацменшинств.

    Те ж саме відбувалося і у нас в Україні. В моїх рідних краях ніхто з моїх земляків росіян за "варягів", як тепер пани Василь Овсієнко, Левко Лукьяненко і багато інших дуже "свідомих", не тримав. Робота, професія, спільні інтереси дуже швидко об*єднують людей і вони забувають хто якої національності. Згодом моє рідне село і те робітниче селище об*єднались в одному дуже гарному, затишному і зеленому містечку Докучаєвськ. І вже ніхто не згадує хто там був хто. Ми всі - НАРОД УКРАЇНИ, фактично український народ, а не якийсь абсолютно чистий по крові УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД, ("нАрід", як кажуть галичани), як на тому наполягають Василь Овсієнко з "свідомими". Я не виключаю, що десь в Галичині, чи ще десь, залишилися абсолютно «чисті» українці, які не сприймають нікого другого, а у нас, та я впевнений, що на абсолютно більшій частині України, було саме так. (Знайдіть мені в Україні того, хто не розуміє російську мову і навпаки. Хіба що екс-міністр зовнішніх справ Огризко).

    Овсієнко пише, що був щасливий лише на протязі п*яти років правління Ющенка. Як кажуть люди: "Оце тобі щастя! Хай йому трясця!" Ви подивіться - промисловість провалилася, народ зубожів, в суспільстві піднялась руйнівна ворожнеча, - а він щасливий! Його друг Петро Винничук був вимушений їхати на заробітки в Москву, а пан Овсієнко щасливий! "Друг повернувся з Москви в домовині" - трагічно віщає Овсієнко, мовляв, ось як воно робити у тих "москалів". Далі він водночас визнає, що у того трапився серцевий напад. Таке могло скоїтися де завгодно, в тому числі в Києві. Але ж пану Василю то не цікаво, головне - аби позлословити на адресу клятих "москалів-варягів". Йому і на думку не спадає, що якби не було тої ганебної ющенковської п*ятирічки, то може й не довелося б Петрові нікуди їхати на заробітки, і жив би його друг з Божою допомогою і далі.

    Перелічуючи всіх неприйнятних для нього за національним походженням, і перед усім росіян, у складі уряду України, (президента Януковича, Льовчкіна, Азарова, Могильова та інших, - доречі, за докладну інформацію про них та їх родичів, якщо він, звичайно, не бреше, я дуже йому вдячний), прискіпливо розглядаючи їх походження та національність, Овсієнко з гнівним пафосом вигукує: "Це не український уряд!". Справа доходить до смішного, він каже: "Голова національного банку Сергій Генадійович Арбузов - росіянин, "донєцкий", то якої національності в нас банк?!" (Ще б сказав: "Обама - негр, то які тоді за кольором Сполучені Штати?). Цей горе-патріот хоча б поцікавився, скільки українців у складі російських, (і інших країн), владних структур, в тому числі і в банках. Наприклад, хто до недавніх часів, поки не вийшов на пенсію, був головою нацбанку Росії...

    Мій товариш по школі Валентин Сидоренко, (потім військовий лікар), оженився на гарній дівчині-єврейці, двоєрідний брат Володя - на вродливій веселій гречанці, я взяв росіянку, (яка втім більшу частину життя прожила на Україні і любить її ніяк не менше за нас). То ж хто тепер наші діти і онуки? Люди другого-третього гатунку, яким овсієнками буде заборонено займати в Україні будь-які керівні посади? А що буде дозволено? Ні, пане Овсієнко, НАРОД УКРАЇНИ не дозволить вам ділити нас по расовій чи національній ознаці. Ми всі разом побудуємо сильну, заможну УКРАЇНУ, в якій не соромно буде жити нікому із нас, УКРАЇНЦІВ. А якщо вас "свідомих" це не влаштовує, відокремлюйтесь, очищайтесь від інородців, будуйте свою чистокровну, якусь особливу, наприклад, Західну Україну. Тим паче, що інструкції, як це зробити є: дивіться документи Бандери, УПА, УНА-УНСО а ще краще - "Майн кампф". Якщо, звичайно, будь який народ, з галичанами включно, таке вам дозволить.

    А про те, що: "Залишилось лише ввести "другу державну мову" і Україна буде розтоптана остаточно" навіть і сказати нічого... Це ж як треба недооцінювати свою рідну мову! Залишається тільки побажати, щоб наша рідна ненька Україна була "розтоптана" таким же чином, як, наприклад, Фінляндія, Данія, Нідерланди, Швейцарія, Канада та інші країни, де налічується від двох до чотирьох державних мов. Цікаво, що "націкам" твердять про те на кожному розі, а їм як об стінку горох. Яке неприглядне націко-невігластво!



    Ото ж, хто є в Україні варяги, треба ще подивитись. Я здавна прошу, аби хтось мені розтлумачив звідки взявся цей печерний націоналізм у галичан і інших "свідомих" українців стосовно всіх других націй, особливо до росіян. Ну ніяк не второпаю цю аномалію - хто їх тільки не утискав, і поляки, і німці, і австрійці, і мадьяри, причому куди сильніше, ніж росіяни навіть у сталінські часи, коли однаково страждали усі народи від репресій, а вони за своє: "Москалів - на ножі!" Так ніхто мені і не відповів.

    12.06.2012р.

    ХРАПТОВИЧ Альберт Иванович, капітан 1 рангу у відставці.

    ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ...


    Дежавю від пана Овсієнко

    Десь за тиждень принесла мені електронна пошта статтю пана Василя Овсієнко «Варяги внутрішні і варяги зовнішні». Прочитав цю статтю і з’явилося в мене почуття, що вже це я читав. Дежавю та й годі! Нарешті згадав – років з два по тому, пан Василь надіслав для публікації в інтернет - часописі «просто Правда» свій твір «Не буде з хама пана». Так от, ці «Варяги…» є пряма калька з тієї, по «хама». Навіть з великими повторами тексту. Там є і про «проффесора», і про тих, хто не вміє написати своє прізвище, і про «парня из Калуги», навіть: «ум слабоват и здровье не позволяет» г-жи Простаковой – це теж з тієї статті. Про щастя з Ющенком там теж є: «Дуже не вистачає нам серед політиків світлих позитивних особистостей. Наразі я знаю одну таку світлу позитивну особистість, яку нема потреби розхвалювати чи, як тепер кажуть, створювати їй імідж. Це Віктор Ющенко. Це природний українець і правдивий християнин. Цей чоловік по своєму народові не потопчеться. Бо це його народ. Україна для нього – це не бізнес, це від серця». Кажучи «мовою окупантів» - да, уж! Тут і коментувати нічого. Тоді твір пана Овсієнко визвав чималу дискусію в часописі. Приймав участь в ній і я. У репліці «Таміфлю» для «національно свідомих» я писав тоді (якщо такий маститий публіцист, як В.Овсієнко дозволяє собі цитувати самого себе, то такому пересічному дописувачу, як автор цих рядків читач, мабуть, це пробачить) : «Еще перед Великой Отечественной войной В.В Шульгин в работе «Украинствующие и мы» писал об «украинствующих» трех категорий: 1. Честные, но не знающие. Это те, которых обманывают; 2.Знающие, но бесчестные; призвание сих обманывать «младшего брата»; 3. Знающие и честные. Это маниаки раскола; они обманывают самих себя. Автор, очевидно, относится к третьей категории. Свои убеждения он пронес через всю свою непростую жизнь. Эти убеждения сформировались и укрепились под влиянием «стариков - бандеровцев, вроде Кончаковского» (М.Хейфец «Украинские силуэты»). Уважать это, наверное, можно, но согласиться нельзя. Тем более что, как публицист, В.Овсиенко действительно талантлив, и его пламенное слово может изуродовать расизмом не одну неокрепшую душу молодого гражданина страны».

    Десь «измельчал» пан Василь за ці два – три роки. Опустився він до хизування своїм почуттям гумору відносно прізвищ своїх недругів: Пахло – Азаров – хАзаров, Тігіпко –від «тигипнути, вдарить чимось по голові», Льовочкин- карикатурне, і т.і.

    Я, мабуть, і не став би писати відгук на «Варягів…», якби не заглянув на сайти «Майдан», «Український погляд» де ця стаття виставлена. Почитав коментарі – боже, куди ж завів молодих (один назвав свій вік - 1980 року народження) коментаторів опус пана Овсієнка! «Шановний друже Василь! написали непогану статтю. Там молодь про це вже давно знає... Ви б краще оповіли про "тонке" жидівське питання про панування Хабада в Україні про створення 3-ї Хозарії. Тільки Ходос близько 20 років розкриває нам очі про єврейський фашизм про "тиху" окупацію колиски світової цивілізації. Біла раса знищується... А все почалось зі знищення 5 графи "національність" з пашпортів і головне неспроможності нас патріотів провести "Нюренберг-2". Ми самі винні що випустили джина... Треба вести боротьбу не з наслідками а з головним злом нашої рідної держави - трусливістю продажністю бездуховністю!» Це такий собі Bury. Повіяло повітрям 1941-го.

    «Ще перераховувати міністрів та високопосадовців – неукраїнців на -ов та -єв – окупантів та нащадків російських окупантів?», питає пан Василь. Оскільки переконати його, та його прибічників у тому, що це расизм, заклик до руйнування Конституції України, сперечатись з ними вважаю недоцільним. Далі я звертаюсь до молодих читачів, яких цей пан намагається зашорити свідомою морокою. Пан Овсієнко наголошує, що «не український уряд» – це фізичні, або духовні нащадки тих, хто творив голодомор, та нищив українців. А хто ж духовні та фізичні предки всіх цих панів овсієнків, тягнибоків, фаріонів, та інших?

    Менш 10-ти днів відділяють нас від скорботної дати – 22 червня 1941 року почалась Велика Вітчизняна війна. Подивіться ці фото, світлинами їх назвати не наважуюся.

    ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


    Це кінець червня – почало липня 1941 року. Львів. Львівські євреї миють своїм одягом та власними язиками площу. Навкруги європейські одягнені, так би мовити, люди. На обличчях посмішки – їм весело. Зверніть увагу на гарно одягнену пані у білому светрі – їй так весело, що вона регоче. Ліворуч стоїть жіночка у білому фартусі. Вона зацікавлено дивиться, на людей, над якими знущаються. Ви бачите тут хоча б одного німця? Чоловіки в піджачних парах, один навіть в краватці, наглядають, щоб євреї цю «роботу» робили сумлінно. Чи не впізнали серед цього люду своїх дідусів та бабусь, панове борці «за чистоту расы»?

    ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


    А ось цей юний негідник з палицею у руці – чи не будучий батько когось з вас, панове, які виборюють своє право на виключність?

    ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


    Це теж Львів. Мер Львова вручає хліб-сіль Гансу Франку, який прибув у місто для «окончательного решения еврейского , да и украинского вопроса». Поруч з мером дві красуні з квітами. Чи то не ваші будучі бабусі, панове виборювачі «європейської держави»?

    ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


    А ось ці чарівні дівчатка з прапорцями, чи на ваші старші сестри, а може й будучі матусі?

    Я б, мабуть, не реагував на «Варягів..» пана Овсієнко, та не показував всього цього, якби він не пропагував відродження моєї Держави по лекалам того 41-го року. Якби він не випихував оцих «героїв визвольних змагань» в Герої України.

    ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


    Гасло «Україна для українців», заклик до люстрації по етнічній, чи ідеологічній ознаці, реальне пропагування виключності українців, як єдиного етносу, який опікується долею України, підміна вимог сумлінності та чесності для урядовців, вимогами «чистоти крові» - таким є зміст творчості пана Василя. Не віднімеш – цю роботу він робить талановито, емоційно, наполегливо. Та наслідки такої кипучої роботи пана Овсієнко – ось вони:

    ХТО ТАКІ "ВАРЯГИ" В УКРАЇНІ ?


    Це пам’ятник львівським професорам, яких вбили фашисти. Таким цей пам’ятник був 9 – 10 травня 2009 року

    Страшне багаття розпалюєте Ви, пане Василю Овсієнко!

    Молюся, пишу та дію, щоб це багаття не спалило а ні Вас, а ні Державу Україну.

    Геннадій Меднік



    Хай живе ГАД пана Василя Овсієнка?


    Мені вкрай важко щось додати до роздумового і, по-флотськи відкритого, монологу підводника-тихоокеанця… Та ще й така кепська обставина засмучує – як сприйме мої зауваження шановний пан Василь Овсієнко?... Справа у тому, що я, за його свідомітськими товарознавськими вимірами, - людина 3-го ґатунку, бо мої стародавні предки – не з якоїсь там укро-орійської Тарасівки або - угро-фіно-москальської Івановки, а з паганської Ізраїловки…Але ж, ризикну… Спробую: мо’ мій співбрат по політрепресії не долучить мене до свідомітської АНАФЕМИ…

    По-перше, стосовно державних мов в Україні на тлі інших країн…У ПАР( Південно – Африканській Республіці) аж …11(!!!) державних мов, і серед цього незбагненого для пана Василя мовного розмаїття – «африкаанс», мова бурів, колишніх колонізаторів/окупантів…Якщо дивитись на це південноафриканське непотребство очима Ющенка/Тягнибока, тут простежується асоціативна паралель: бури//москалі… А як вам, “любі друзі», піденноосетинське непотребство? У цій «кишеньковій прокремлівській республіці»…три держмови – південноосетинська, російська і …грузинська/«окупантська»… А у «націоналістичному, сіоністському, жидомасонському, расистському, агресивному» Ізраїлі –дві(!) державні мови – іврит і …арабська…

    По-друге, ось пан Василь обурюються тим, що в Україні забагато високо- посадовців, які ведуть свій родовід не з укрів-оріїв. Тут тобі і «парень из Калуги Николай Азаров» і сам утримувач булави Богдана, Янукович, у жилах якого аж дві недержавні крові- з під ляхів і москалів…А ось дурники французи не обурились призначенням на посаду прем’єр-міністра Пьера Береговуа (етнічного українця Петра Берегового)… Недоумкувата англійська королева Єлазавета ІІ призначила на посаду генерала-губернатора Канади етнічного українця Рамона(Романа) Гнатишина… Телепні, національнонесвідомі янки( в народі – амерікоси) не повстали проти Презідента, коли той призначив на посаду Начальника штабу ВМС США адмірала, етнічного українця Джеремі( Ярему)Бурду… Але найдурніші ,в сенсі національної свідомості, – це «кляті москалі»…Вони не обурювалися по-овсієнківськи ,коли до керівництва Радянської імперіі ставали вихідці з її колоній - Грузіїї і України: Джугашвілі, Берія,Орджонікідзе, Георгадзе, Шеварднадзе, Хрущов, Брежнєв, Подгорний, Семічастний,Кірієнко, Шумейко, Шахрай, Сасковець, Христенко, Матвієнко, Оніщенко, Мутко… А про генералітет-маршалітет і мови нема… Наведу такий прикольний епізод…Горбачов питає у етнічного українця маршала Гречка: «А у нас есть генералы-неукраинцы?»…Маліновський, Москаленко. Штеменко. Рыбалко, Кожедуб… Навіщо далеко заглядати? У нас в Александрії стоить пам’ятник «окупанту», двічі Герою Радянського Союзу маршалу бронетанкових військ Кошевому…І ще, амерікоси вчудили: одностайно схвалили призначення на посаду Глави комітету начальників штабів ЗС США етнічного грузина Джона Шалікашвілі…Нема на ціх безглуздих амерікосів наймудрішого свідоміта пана Василя Овсієнка…

    По-третє, маю розтлумачити колезі Альберту, «звідки взявся цей печерний націоналізм у галичан?». Так, дійсно, у Галичині «наразі» панує таке собі печерне націоналістичне тягнизбочення. Чому ж воно сталося? На мою думку, ось чому. Галичани, і ,перед усім, амбітна еліта та підбурені елітою «пересічні» розчарувалися у здатності «комуняків», а потім і «поміркованих націонал-демократів» помаранчевої налаштованості, уособлених Ющенком, змінити ЇХ життя на краще і тут, "як чорт з табакерки»" , (чи треба, як "лавріяти," казати - із тютюнерки?) вистрибує новітній галичанський ерзац-месія пан Олег Тягнибок, який збуджує пафосом єфрейтора Шикльгрубера пластичний галичанський натовп своєю «нагорною антижидомоскльською проповіддю»( на горі Яворина)…А чому серед галичан така зоологічна ненависть до росіян? Це дійсно важко пояснити. Але, головне тут, на мій погляд, те, що не всі галичани - тягнизбоченці-русофоби. Тому я певен, не за горами той час, коли цей тягнибоко-фаріонівський психоз буде забуто, як страшнИй сон. Хіба таке ж саме гітлерозбочення не панувало у Німеччині на початку 30-их минулого століття?! А де воно зараз? Ви-па-ри-ло-ся!. "Як роса на сонці! "Так саме і оце галичанське запомарочення випариться. А ящо ж мій оптимізм є примарний, і ця печернаонаціоналістична хвороба така, що не лікується, тоді лишається єдиний вихід – розлучення по чехословацьки. Ось ТОДІ, в уряді ГАД ( Галичанської Антимоскальскої Держави) пану Василеві Овсієнку міністерський портфель – забезпечено!

    Головний редактор Інтернет-журнала «просто ПРАВДА», член НСЖУ Вілен Очаківський.

    ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ...


    Все, що МИ чинимо, то є НЕДОБРЕ, а те, що ВОНИ((Ющенки, Овсієнки,Тягнибоки, Фаріони, Михальчишини) чинять, то є ДОБРЕ... Ну як на Вас,колtеги оця шароварно-сально-варенична логіка пана Василя? Отакі ВОНИ усі, націки-фанатики,"стражи "оранжевой" революции"(подстать - исламской). Чума, она и есть чума - что "зелёная"(с полумесяцем), что "оранжевая" (с заТАКанной подковой). Они привыкли играть в одни ворота, обфекаливая(лайнуючи) усіх інакодумців. А коли ті інакодумці дають їМ належну вІдсІч, ВОНИ негайно ТАКУ гру припиняють, бо ДІАЛОГ - то не ЇХ гра


    -------- Пересылаемое сообщение --------
    От кого: Овс??нко
    Кому: Вилен Очаковский
    Дата: Fri, 15 Jun 2012 15:06:44 +0400
    Тема: Letter



    Пане Очаківський,
    недобре Ви чините, а Ваші дописувачі особливо, приписуючи мені висловлювання і погляди, яких нема ні в статті "Варяги внутрішні і варяги зовнішні", ні в інших моїх статтях і книжках. Це Ваші фантазії, які в совєцькі часи називалися "клеветнические измышления, порочащие...". Ваша лексика - вульгарна і образлива як щодо мене, так і щодо тих, кого Ви захищаєте від мене. Вона характеризує самих авторів. Я такою лексикою не послуговуюсь. Дискутувати на цьому рівні - марна справа. Це як у Гоголя:
    - С вами, Иван Иванович, можно говорить, разве что гороху наевшись.
    - А ви, Иван Никифорович, просто гусь.

    Прошу не турбувати мене більше.
    В.Овсієнко. 15.06. 2012. 15:06.









    Добавь ссылку в БЛОГ или отправь другу:  добавить ссылку в блог
     




    #1     написал: Кадет (16 июня 2012 06:25) 16 июня 2012 06:25
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Согласен с В.Очаковским, что к сказанному трудно что-либо добавить. А у Овсиенко хотелось бы спросить: что конкретно "приписали" ему "дописувачі"? Может стоило редакции опубликовать и саму статью "Варяги внутрішні і зовнішні", чтобі можно было убедиться, так ли это. Только, судя по тому, что Овсиенко не приводитни единого конкретного примера, их у него просто нет.
    А то, что редакция "Русского мира" публикует материалы на украинском языке, лишний раз подтверждает, что мы прекрасно понимаем друг друга. Если только литературный украинский язык не замусоривать всякими "лаврiятами" и "дописувачами". (Последнее слово я, украинец, раньше не слышал, оказывается это значит "корреспондент"!).




    #2     написал: cupper75 (17 июня 2012 12:13) 17 июня 2012 12:13
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Похоже, пану Василю, по сути статей – отзывов на его «Варягов» ответить нечего. Поэтому он прибегнул к известному пропагандистскому приему «клеветнические измышления, порочащие...», который применялся, очевидно, к нему самому в период его самиздатовского творчества. А ведь чего проще – разоблачи «дописувачів, які чинять не добре», приведи примеры приписываемых высказываний и взглядов, подвергни осмеянию образцы «вульгарної і образливої лексики». Но пан Василь этого не сделает, потому, как "обидность" статей - откликов исключительно в том, что "правда очи коле".




    #3     написал: Василь (20 июня 2012 12:27) 20 июня 2012 12:27
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Пане Вилен, ваша позиція мені зрозуміла, дружина росіянка і звідси усі ці тексти. Я не нацист і не проти інших національностей в Україні, тільки вважаю недоречно порівнювати росіян до інших нац-меншин. Прочитайте будь-ласка цей списочок, ви одразу зрозумієте хто ж такий цей народ під назвою "москалі". Жоден народ не зробив стільки лиха українцям як наші "брати".
    Злочини Москви проти українського народу

    1686 р. — Ліквідація автономії української церкви, незаконне й
    насильницьке приєднання Київської митрополії до Московського патріархату
    і встановлення Московським патріархом контролю в Україні над церквою,
    освітою і культурою.
    1687 р. — Вимоги Москви до гетьмана України
    сприяти збільшенню кількості змішаних шлюбів між українцями та росіянами
    («Коломацькі статті»).
    1689 р. — Заборона Києво-Печерській лаврі друкувати будь-які книжки без дозволу Московського патріарха.
    1690
    р. — «Анафема» Московського собору на «киевские новые книги» — книжки
    П. Могили, К. Ставровецького, І. Галятовського, Я. Барановича, А.
    Радивиловського, І. Славинецького та інших, писані тодішньою українською
    літературною мовою.
    1693 р. — Заборона Московського патріарха привозити до Москви українські книжки.
    1708
    р., листопад — Зруйнування за наказом Петра І гетьманської столиці
    Батурина (з винятковою жорстокістю було замордовано всіх його мешканців —
    6 тис. чоловіків, жінок і дітей, а місто дощенту зруйновано і спалено).

    1709 р. — Указ Петра І про запровадження цензури при друкуванні українських книжок у Москві.
    1720
    р. — Указ Петра І про заборону друкування нових книжок українською
    мовою в Києво-Печерській та Чернігівській друкарнях, а старі книжки
    перед друкуванням було наказано привести у відповідність з російськими,
    «дабы... особливого наречия в оных не было».
    1721 р. — Указ Петра І про цензурування українських книжок. Знищення Чернігівської друкарні.
    1729
    р. — Указ царя Петра II (внука Петра І), який зобов'язував переписати з
    української мови на російську всі державні постанови й розпорядження.
    1755, 1766, 1769, 1775, 1786 рр. — Заборони Петербурзького синоду друкувати українські книжки.
    1764 р. — Інструкція Катерини II князю О. В'яземському про посилення русифікації України, Смоленщини, Прибалтики та Фінляндії.
    1764 р., 10 листопада — Указ Катерини II про ліквідацію в Україні гетьманського правління.
    1769 р. — Указ синоду про вилучення в населення українських букварів та українських текстів з церковних книг.
    1775
    р., 3 серпня — Маніфест Катерини II «Об уничтожении Запорожской Сечи и
    причисления оной к Малороссийской губернии» та про закриття українських
    шкіл при полкових козацьких канцеляріях.
    1783 р., 3 травня — Указ Катерини II про закріпачення селян у Лівобережній Україні.
    1784 р. — Русифікація початкової освіти в Україні.
    1786
    р. — Заборона церковних відправ українською мовою, запровадження
    російської вимови церковнослов'янських текстів. Наказ про обов'язковість
    «чистого российского языка» в Київській академії.
    1800 р. — Наказ
    Павла І про запровадження в Україні будівництва церков у московському
    синодальному стилі й заборона церковного будівництва в стилі козацького
    бароко.
    1817 р. — Закриття Києво-Могилянської академії.
    1831 p. —
    Скасування царським урядом Магдебурзького права (це поклало край
    неросійському судочинству, виборам урядовців та місцевій автономії в
    Україні).
    1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
    1847
    р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у
    Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у
    віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови,
    літератури та культури.


    1834 р. — Відкриття Київського імператорського університету з метою русифікації «Юго-Западного края».
    1847
    р., березень—квітень — Розгром «Товариства св. Кирила і Мефодія» у
    Києві, арешт його учасників і покарання ув'язненням та засланням у
    віддалені губернії Росії. Посилення переслідувань української мови,
    літератури та культури.
    1847 р., 5 квітня — Арешт і безстрокове заслання Тараса Шевченка рядовим
    солдатом в окремий Оренбурзький корпус за резолюцією Миколи І «під
    найсуворіший нагляд, із забороною писати й малювати», що було
    рівнозначне ув'язненню (пробув там до 2 серпня 1857 р.).
    1862 р. — Закриття українських недільних і безплатних шкіл для дорослих.
    1863
    р., 18 липня — Циркуляр міністра внутрішніх справ Роси П. Валуєва про
    заборону друкування книг українською мовою в Російській імперії
    («Валуєвський циркуляр»).





    #4     написал: Архивариус (20 июня 2012 12:55) 20 июня 2012 12:55
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Тут в комментариях Вконтакте мелькнула фамилия Хвылевой (Фитилёв). К сожалению, не могу ответить молодому человеку в данной социальной сети, т.к. не зарегистрирован. Отвечаю сюда, надеюсь, он обрати внимание на любопытную цитату:

    "…хто був Микола Хвильовий-Фітільов? Ось вам одна з правдивих подій, що насвітлює його діяльність як чекіста і провокатора. При кінці травня 1925 року окремим кур'єром був висланий в містечко Попонне на Волині поручений пакет для особистого вручення його голові кооп. Філонюкові, а інший пакет в містечко Славута, голові кооперативи Довголюкові. Ці два старшини в часі Гетьманської Держави були в офіцерській інструкторській сотні в м. Ізяславі. В час великої війни вони були в Ізборському піхотному полку – Філонюк потзучником 6-ої сотні (роти), а Довголюк капітаном, командиром куреня (баталіону). Микола Фітільов був солдатом в сотні Філонюка. В пакетах, про які мова вище і які були вручені Філонюкові і Довголюкові, були провокаційні відозви до повстання. В 1925 році в тих околицях Волині виарештовано велику кількість інтелігенції. Слідство над ними велось в Шепетівському окружному ОҐПУ, а після закінчення слідства арештованих заслано етапом в Ізяславську тюрму. Згодом їх судила виїздна сесія в місточку Ямполю. Предсідником тієї виїздної сесії був Микола Фітільов. Присуд – "висша міра наказанія" – розстріл.
    В газеті "Наш Клич", ч. 161,28, 1953 р., який появляється в Арґентині, пишеться про Хвильового-Фітільова, що він в 1915 році був покликаний до російської армії, а в 1917 році він став членом т. зв. "солдатського комітету", в якому, як відомо, об'єднувалася найбільша голота. Восені 1918 року він брав участь в повстанні проти Гетьмана Павла Скоропадського. Як прийшли большевики Микола Фітільов був "сотрудником" Богодухівської Чека. Ще живуть особи, які були на допиті в Богодухівського чекіста Фітільова. Вони чудом втекли від розстрілу. В квітні 1919 року Микола Фітільов був військовим комісаром 9-ої совєтської дивізії, що стояла в Гадючі і поболювала Армію У.Н.Р. При кінці 1919 р. Фітільов стояв на чолі карного загону на Поділлю. В 1920 році М. Фітільов з тією військовою частиною перебував у Харкові, тодішній столиці УССР і в цім же 1920 році вступив у комуністичну партію. Фітільов був "сотрудніком" ОҐПУ, виловлював українських патріотів, а в своїх творах був провокатором. В грудні 1920 року Фітільов був хворий і при допомозі жида Каґановича лікувався закордоном. Хоч опинився закордоном, він не залишився там як політичний еміґрант, але повернувся знову в Україну, де дальше працював чекістом. 29-го лютого 1928 року чекіст Хвильовий мав на допиті таких старшин української армії: сотника Сергія Чижа, сотника М. Клочка, хор. Едварда Віцке, інж. Петра Головина, сотника Йосипа Вікторовського.
    В грудні 1958 року журналіст С. Панас, в США, на підставі зізнань свідків односельчан заявляє, що справжнє ім'я Миколи Хвильового є Микола Фітільов та що він був чекістом і розстрілював своїх односельчан. Якраз перед своїм самогубством Хвильовий-Фітільов написав записку, що він вмирає правовірним комуністом.
    Газета "Новий Шлях", 23-го травня 1953 року пише, що М. Хвильовий був ідейним комуністом до самої смерти, чекістом, провокатором, працівником ЧЕКА, ОҐПУ, НКВД. Він давав свідчення в суді проти Спілки Визволення України (СЗУ). В цій же газеті з дня 16 жовтня 1953 року авторка Олена Звичайна підтверджує, що земляки Миколи Фітільова з Полтавщини свідчать, що Микола Фітільов, в початках своєї діяльности на користь Москви, був заступником Богодухівської "чрезвичайки" і в той же час був комісаром при карному відділі Соболя, який в селі Мурахові, на площі біля церкви, прилюдно розстріляв 12 людей, просвітян с. Мурахова. Микола Хвильовий на сторінках харківського "Пролетаря" описав "злочини" СВУ. Йому було ще мало 45 підсудних, він шукав ще більше "винуватців".
    Часопис "Гомін України" від 30 травня 1953 р. пише про Хвильового, що він "незадоволений чекіст, який намагався йти до командних височин (сан. зона), але мусів задоволитися ролею літературного провокатора". Свідомість поповнених злочинів примусила його врешті поповнити самогубство".

    З.С. Кондратюк. Передмова до третього видання "Історії України-Русі" Миколи Аркаса.




    #5     написал: Галан (20 июня 2012 13:27) 20 июня 2012 13:27
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    ВАСЫЛЬ все о чем вы пишете - это ВНУТРИГОСУДАРСТВЕННЫЕ дела. Олни указы оправданы, другие - не очень. Но в целом - все правильно.
    УТОЧНЕНИЯ - "Магдебургское право" отменяли де-факто тогда по всей Европе. оставляя кое-где лишь внешние рудименты. Централизация госвласти. В России она проходила спокойней и демократичней. чем в Англии, Франции и некоторых других странах. (осада ЛаРошели напр).
    Украинских книг никто не запрещал - не было не укринских книгЮ,, ни укромовы, никакой Украины, её только в 1850-70гг выдумали и начали развивать на РУССКИХ землях австрийцы,немцы и поляки.




    #6     написал: Василь (20 июня 2012 14:08) 20 июня 2012 14:08
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    "ВАСЫЛЬ все о чем вы пишете - это ВНУТРИГОСУДАРСТВЕННЫЕ дела", це відвертий і наглий шовінізм по відношенню до українців.

    2Архивариус 2Галан, вся історія російської імперії сфальсифікована. Сталін сам переписував історію після війни.




    #7     написал: Архивариус (20 июня 2012 14:15) 20 июня 2012 14:15
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Никогда не знал, что Сталин писал под псевдонимом Кондратюк, да еще писал предисловие к, прости Господи, литературе, вроде "Історії України-Русі" Миколи Аркаса.

    ВасЫль, ну сколько можно страдать комплексом неполноценности. Ну при чем тут Сталин?? У вас, как у алкоголиков, - на все один ответ. Имейте смелость смотреть правде в глаза. Ваши идолы все как один служили компартии, большевизму и т.д. Чего стоят хотя бы Яворивский с Павлычко. А то, что зазорчик идеологический оставляли...ну так, порода такая. Хочется на всех стульях разом усидеть.





    #8     написал: Василь (20 июня 2012 14:18) 20 июня 2012 14:18
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Близько 190 тисяч кримців примусово виселили 18-20 травня 1944 року з їхніх домівок і відправили у товарних вагонах до Узбекистану та інших регіонів Радянського Союзу. Понад 10 тисяч депортованих не дожили навіть до листопада. За даними НКВС, помер кожен четвертий примусовий вигнанець, самі ж кримські-татари кажуть, що депортація майже удвічі скоротила чисельність їхнього народу.

    Усе будет Донбас!

    Когда кто-то удивляется тому, что происходит в Украине теперь, меня разбирает смех. Наивное возмущение жителей Киева и центральных областей, отдавших регионалам около трети голосов на выборах напоминает удивление колхозной девки, предохранявшейся заговорами и внезапно обнаружившей, что живот таки растет. Могу заверить - дальше не будет лучше. Будет только хуже. Потому что люди, за которых вы отдавали на выборах голоса не гнушаются объявлять себя наследниками тех, кто не так давно морил голодом ваших предков. Тех самых дедов, которым никогда не суждено было повоевать.

    Если вы сомневаетесь - загляните в Донецкую облгосадминистрацию. Там на первом этаже висят в ряд портреты всех руководителей области. Там фейсы Януковича, Колесникова и Близнюка соседствуют с фотографиями людей, возглавлявших Донетчину в 1937-1938 годах, ответственных за массовые репрессии и расстрелы. В любой цивилизованной стране политики никогда бы не допустили такого позорного соседства, в Германии портрет Меркель не будет висеть рядом с портретом Гитлера, в современной Украине - это норма, которая никого не удивляет и не отпугивает. Люди, выдраившие город перед футбольным чемпионатом, не осознают, что такого рода "веселые картинки" позорят страну и регион куда сильнее некрашеных фасадов.

    В период большого сталинского террора Донецкую область поочередно возглавляли три секретаря обкома. Эдурад Прамнэк, Александр Щербаков, Петр Любавин. Их портреты висят на доске почета. Их память чтят и по сей день.

    По информации ресурса Новости Донбасса, все трое входили в состав особого внесудебного органа уголовного преследования – тройки, в составе начальника областного управления НКВД, первого секретаря обкома и прокурора области.

    Их «партнерами» по областной троке были начальники областного управления НКВД Давид Соколинский, Павел Чистов и прокурор области Роман Руденко.

    Приговоры этот внесудебный орган выносил заочно, порой даже без рассмотрения материалов дел – по спискам. Особенностью дела, рассматриваемых тройками, было небольшое количество документов, как правило, несколько доносов и несколько протоколов.

    Первый том научно – документальной серии книг «Реабилитированные историей» (Донецкая область) приводит цифры, согласно которым всего в 1937-38 годах в Донецкой области незаконно репрессировали 25351 человека. Восьмой том этой серии приводит данные о том, что 86.41% репрессированных были осуждены неконституционными органами (областные тройки, двойка НКВД и прокурора СССР, Особый совет НКВД СССР).

    Большинство репрессированных, по данным первой книги, были расстреляны – 17561 человек (69.2%). Тройки при областном управлении НКВД рассмотрели около трети дел репрессированных.

    Чиновники Донецкой ОГА должны быть прекрасно осведомлены о деятельности троек в Донецкой области. Серия книг «Реабилитированные историей» издается при активном участии профильных управлений Донецкой ОГА. Однако портреты преступников, отправивших на смерть тысячи невинных людей, большинство которых было уничтожено по национальному признаку (только за то, что греки, татары, немцы, поляки) никто снимать не собирается.

    Донецкие регионалы гордятся тем, что их рожи висят рядом с фотографиями сталинских палачей. Так что же вас удивляет в их языковой политике? Каких реформ вы ждете в гуманитарной сфере? По-моему, вы имеете как раз то, к чему стремились.

    Вы ненавидите Украину? Выбирайте Партию регионов! Голосуйте за регионалов, покупайтесь на их популистские обещания, которые они не скупятся вам раздавать. И тогда, после осенней парламентской кампании, нынешняя языковая возня покажется вам раем.

    Архивариус, в мене немає ідолів серед людей, я вірю в бога.




    #9     написал: Архивариус (20 июня 2012 14:35) 20 июня 2012 14:35
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    И какой у укров бог? Вуду? Кстати, Вуду созвучно с Иудой, что крайне актуально для укров. Это ведь они собственный народ терзали, рассказывая о том, как нужно строить новый мировой порядок во главе с Рейхом и Фюрером?

    А Вы правда считаете, что регионалы - это антиукраинская, пророссийская партия? Подумать слабо? И Вы правда считаете что закон о языках - это благо для русских?? ПР - это украинские националисты, которые предлагают удушить русских мягко. Только подумайте, когда нас вытолкнут, ребята с деньгами придут к вам и попросят вас следом за нами. Так что радоваться вообще не вижу смысла. Ну разве что из инфантильной привычки свидомых по-мелкому гадить соседу. Но так ничего серьезного не построишь.




    #10     написал: Василь (20 июня 2012 14:41) 20 июня 2012 14:41
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Революция 1917 г. полностью перевернула привычный быт. Начинается создание сельских национальных советов по инициативе большевиков. Были организованы украинские, немецкие и греческие национальные советы. Русские своих советов создать не смогли, так как не было преобладания по численности русского населения в сельской местности. Советская власть взяла курс на индустриализацию, но украинцев в Донбассе, желающих поступить на заводы, не было, так как все занимались сельским хозяйством и владели землей. Тогда приняли решение вытеснить украинских крестьян в города, лишая земли. Пошел процесс раскулачивания. Лишенные всей собственности люди вынуждены были поступать работать на заводы. Так Донбасс получил толчок к индустриальному развитию в 30-е.

    В связи с политикой раскулачивания углубился начавшийся сразу после Октябрьской революции кризис нехватки в СССР продовольствия. Его причины – в послереволюционной раздаче земли крестьянам, которые производили продуктов ровно столько, чтобы прокормить себя. Но ранее Российская империя выживала за счет продажи за границу продовольствия, поэтому экономическое положение страны к 30-м гг. с постоянным падением производства сельскохозяйственной продукции становилось катастрофическим.

    Как противовес выдвинули курс на индустриализацию, но покупать оборудование для заводов было не на что. И тогда начался активнейший процесс раскулачивания с полным отъемом земли и собственности у крестьян, который вылился в Украине в ожесточенное сопротивление населения. «Мерой борьбы» сделали полное изъятие продуктов для уничтожения «буржуазного кулацкого элемента».

    Именно этот процесс позже в истории получил название – «Голодомор». Это была действительно спланированная политическая акция, которую советская власть применила к украинцам как особую карательную меру из-за ожесточенного сопротивления крестьянства. В этот период недостаток продуктов, как говорилось раньше, был по всей советской стране, во многих регионах начинался голод, но к украинскому населению, которое при этом еще и оказывало сопротивление отъему собственности, применили меры особой жестокости. В это время на Донбасс переезжают из Центральной и Северной Украины. Промышленные города Донбасса опять становятся украинскими. Удельный вес русского населения стремительно снижается: советская власть впервые начинает притеснения по национальному признаку. Все национальное украинское называют «буржуазным» и подвергают осуждению.

    Архивариус, чому ви мене ображаєте? я не укр я українець.




    #11     написал: А.И.С. (20 июня 2012 15:16) 20 июня 2012 15:16
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Пан Васыль, вы нам пересказываете официозную версию, принятую в последнее время с подачи ваших "однодумцев"-нацистов. А правда несколько иначе выглядит. Морили голодом малороссийских крестьян евреийские комиссары-большевики и поджидки-укры. Морили тех, кто не отказывался от русского имени и не переходил в "украинство". До революции никаких украинцев в Малороссии не было и в помине. Все были русские. Но потом большевики боровшиеся с сопротивлением казаков и русских крестьян начали передавать земли "национальным республикам" и насаждать украинство. В городах люди вылетали с работы и попадали под суд за отказ украинизироваться. Эту практику большевики, переняли у австро-венгоров и поляков (геноцид русской Галиции). Все эти ваши Хвылевые были большевистско-еврейскими украинизаторами, которых за "перегибы" свои же и прикончили. И поделом им!




    #12     написал: Великорос (20 июня 2012 18:17) 20 июня 2012 18:17
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Цитата: А.И.С.
    Пан Васыль, вы нам пересказываете официозную версию, принятую в последнее время с подачи ваших "однодумцев"-нацистов. А правда несколько иначе выглядит. Морили голодом малороссийских крестьян евреийские комиссары-большевики и поджидки-укры. Морили тех, кто не отказывался от русского имени и не переходил в "украинство". До революции никаких украинцев в Малороссии не было и в помине. Все были русские. Но потом большевики боровшиеся с сопротивлением казаков и русских крестьян начали передавать земли "национальным республикам" и насаждать украинство. В городах люди вылетали с работы и попадали под суд за отказ украинизироваться. Эту практику большевики, переняли у австро-венгоров и поляков (геноцид русской Галиции). Все эти ваши Хвылевые были большевистско-еврейскими украинизаторами, которых за "перегибы" свои же и прикончили. И поделом им!

    Полностю соглашусь с вами. Украинцев вобще несуществует как народа, это миф. Всем в донбасе известно что украину придумали венгерские жидомасоны убийцы советских офицеров и детей. Жаль что товарищ сталин не добил ету жидо-хохляцкую падаль.




    #13     написал: Кадет (23 июня 2012 08:58) 23 июня 2012 08:58
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Господа и панове! просьба не переходить границ толерантности, типа: "Украинцев вообще не существует как народа, это миф" и т.п.
    А пан "Василь" завис в прошлом, закостенел в своих обидах и за деревьями не видит леса. Приводит здесь перечень злодеяний царского времени по отношению к украинцам и украинскому языку. Так может быть вспомнить и татаро-монголов, скифов и т.д? Дальше он переходит к началу прошлого столетия, к временам революции и советской власти. Тщательно перечисляет все её злодеяния. Не собираюсь их оправдывать, но правы те, кто говорит, что большинство тех деяний надо судить по тем временам, а не с точки зрения сегодняшнего дня. В те времена шла беспощадная и бескомпромиссная битва за новую, социально справедливую без эксплуатации человека человеком советскую страну, во главе с советской властью. И у тех, кто хотел построить такую страну, (а таких в народе было абсолютное большинство, иначе советская власть бы никогда не победила. Другой вопрос, удалось ли это сделать), врагов заклятых, фактических было очень много. Да, в этой беспощадной борьбе, к сожалению, были и невинные жертвы. Такое было время. Пан Василь мог бы опять же припомнить те времена, когда в цивилизованой Европе одни народы вырезали, выжигали, продавали в рабство тысячи ни в чем неповинных других без всяких там трибуналов и других судов, без постановлений каких-то Советов. Но сейчас-то они не муссируют до бесконечности прошлое! Они объединяются, уничтожают границы. А пан Василь всё тянет в это прошлое. Не пора ли взглянуть трезвыми глазами на настоящее, на состояние экономики Украины, на положение в её обществе и сделать всё возможное для её процветания? А таким путем, как предлагает Василь, с головой, повернутой назад, в прошлое, далеко не уйдем.




    #14     написал: Василь (28 июня 2012 11:52) 28 июня 2012 11:52
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Кадет, а ви часом не син нквдистів?




    #15     написал: Кадет (29 июня 2012 09:18) 29 июня 2012 09:18
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    "Василь" тут питає, чи не син я НКВДистів? Відповідаю, тільки не пану Василю, (їм все як об стінку горох), а тим, хто заходить сюди на сайт. Ні, в мене батько, Іван Антонович пройшов всю війну в тому числі від Сталінграда до Берліна, визволяв Україну від фашистів. В Берліні дістав тяжке поранення і після війни прожив недовго, помер в віці 44 років... На Курській дузі загинув брат матері, мій дядько Олексій Максименко, танкіст, в його честь ми назвали свого сина... В моїй родині багато людей, якими можно пишатися. Оскільки мені було таке запитання, поцікавлюсь в свою чергу - чий син є пан Василь? Син вояка УПА? Дивізійника з СС "Галичина",чи бандерівця, які стріляли в спину нашим батькам, що визвляли Україну від фашистів? Що вбивали, катували не тільки жидів, москалів та поляків, а й українців, які їх рятували. Так все-таки, як Ви ставитесь до сучасних послідовників націонал-соціалізму, чи його українській модифікації, уособленного Олегом Тягнибоком, Яриною Фаріон та іншими їх прихильниками?




    #16     написал: Василь (29 июня 2012 16:16) 29 июня 2012 16:16
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Мої батьки народилися після війни і вони не мають ніякого відношення до тих подій. До Тягнибока та Фаріон я відношуся нейтрально, скажу чесно що часто навіть не погоджуюся з їхніми принципами та висловлюваннями. Я не націоналіст і не фашист, але я проти того щоб нам нав'язували московську пропаганду замість правди. Я не хочу що молоді люди вважали Сталіна героєм та визволителем. Я проти фальсифікації історії та героїзації вбивць українського народу. Радянську владу потрібно визнати для українців як ворожу та окупаційну, ніякі вони не визволителі і не герої. Ми не можемо виховувати молоде покоління на тій пропаганді якою нас годували в молодості, треба називати речі своїми іменами і не займатися підміною понять.




    #17     написал: Кадет (29 июня 2012 17:16) 29 июня 2012 17:16
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Оце тобі Гапко й шпак! А я думав, що Ви мій ровесник! То звідки ж у такого молодого чоловіка таке ставлення до нашої історії? Це ж треба націоналістам так отруїти свідомість підростаючого покоління! "Ніякі вони не визволителі і не герої"! Виявляється, Ви із тих, хто вважає, що, якби німці-фашисти нас перемогли, то тепер ми б жили як європейці і пили б якісне баварське пиво замість теперішньої "Оболоні". То ж виходить ви повнісінький невіглас щодо того, яку долю українцям разом з москалями і жидами готував Гітлер. Що ж до того, яка "ворожа та окупаційна" була радянська влада по відношенню до українців, то хай це буде на Вашій совісті, пан Василь. Ваші ющенки разом з кучмами і кравчуками та й Янукович теж, разом з вами до цих пір не можуть ніяк досягти того рівня, який був в Україні при "окупантах". Як кажуть, дай нам Бог таких "окупантів" і далі, а з нациками ми і самі якось розберемось. (Тільки не треба чіплятись до слова, це просто приказка).
    Подивимось, що вийде із того, що "окупанти" будуть із Еуропи, якщо не дай Бог Янукович все-таки втягне Україну туди, в багно, де вже борсаються Греція, Іспанія та інші. А все ж, пан Василь, скажіть правду, хто були Ваші предки, не викручуйтесь, (це мій брат любив так висловитись по відношенню до "дуже хитрих": "Шо ти крутиш, шо ти крутиш?!"), відмовкою: "Мої батьки родилися після війни..."

    Ні, не можу не додати - "Ніякі вони не визволителі і не герої" - це ж стосується і мільйонів українців, бійців Червоної армії, партизанів, підпільників "Молодої гвардії", моїх, і не тільки моїх рідних, а й батьків моїх односельчан, друзів, які загинули в боях з фашистськими загарбниками!!! Як же можна так паплюжити їх пам*ять?!! І як після цього тебе називати, Василь?! Ти хто, хіба ти українець?!




    #18     написал: Василь (29 июня 2012 18:36) 29 июня 2012 18:36
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Кадет, ви нікчемний провокатор. Я не ведусь на провокації. Україна піде в європу хочете ви цього чи ні. Я був в європі і не раз, і дай вам боже жити в такому багні в якому живуть європейці. Гітлера переміг народ а сталін - цинічний вбивця і садист.




    #19     написал: Кадет (30 июня 2012 07:42) 30 июня 2012 07:42
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Я б сказав: "Від нікчеми чую!", та не хочеться опускатися на рівень невігласа, який викручується, як червяк, котрий попав під каблук. Хоч би поцікавився, як пишеться слово Європа. Навіть цього не знає, а туди ж повчати когось. Що ж до того, що вам так подобаеться те "багно", (я-то сказав образно, але якщо вам подобаеться така назва, то нехай), і на ваш погляд достатьно туди вступити і все буде "о-кей", ніяких зусиль, лежи собі на канапі та отримуй всі європейські цінності, то як кажуть - скатертью дорога! Там вже багато таких "українців".
    А щоб побудувати країну, в якій рівень життя громадян ніяк не нижче, чім в тім "болоті" це ж треба попрацювать! А ви це не вмієте і не бажаєте.




    #20     написал: Кадет (4 июля 2012 08:20) 4 июля 2012 08:20
     


    Группа: Гости

    Публикаций: 0
    Комментариев: 0
    Регистр.: --
    Статус:
    ICQ:
    Хоч це і загальновідомо, але все-таки допонвню, тим більш, що недавно поляки ще раз підтвердили, яка доля тих українців, та українок, що виїхали в Європу: миють посуд, унітази, підтирають за старими, працюють повіями, яких можна ображати та принижувати всіляко. Читайте 2000.net.ua/2000/forum/evropa/81329




    Добавление комментария
     
    Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Вставка ссылкиВставка защищенной ссылки Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера
    Введите два слова, показанных на изображении:*



    Голосование
     

    "Экономика всему голова"
    "Кадры решают все"
    "Идея, овладевшая массами..."
    "Все решится на полях сражений"
    "Кто рулит информацией, тот владеет миром"



    Показать все опросы

    Популярные новости
     
     
    Loading...
    Теги
     
    Великая Отечественная Война, Виктор Янукович, Владимир Путин, власть, выборы на Украине, геополитика, Евразийский Союз, евромайдан, Запад, Запад против России, информационная война, Иосиф Сталин, история, история России, Крым, культура, либерализм, мировой финансовый кризис, народ, НАТО, нацизм, национализм, общество, Партия регионов, политика, Православие, революция, Россия, русские, Русский Мир, русский язык, Сергей Сокуров-Величко, соотечественники, СССР, США, Украина, украинский национализм, церковь, экономика

    Показать все теги
    Календарь
     
    «    Декабрь 2020    »
    ПнВтСрЧтПтСбВс
     123456
    78910111213
    14151617181920
    21222324252627
    28293031 
    Наши друзья
     





    Google+
    Редакция может не разделять позицию авторов публикаций.
    При цитировании и использовании материалов сайта в интернете гиперссылка (hyperlink) {ss} на "Русский мир. Украина" (http://russmir.info) обязательна.
    Цитирование и использование материалов вне интернета разрешено только с письменного разрешения редакции.
    Главная страница   |   Контакты   |   Новое на сайте |  Регистрация  |  RSS

    COPYRIGHT © 2009-2017 RusMir.in.ua All Rights Reserved.
    {lb}
     
        Рейтинг@Mail.ru